Вірші білі, припорошені снігом
Тихим,
Що лапато падає,
Мокрим попелом ставши.
Хтось там палить листи?
Алфавітом сльозистим
Лягають
Мертві літери
На шершаву долівку.
Вірші чорні,
Землею вимащені,
Олійним лиском
Залягають в долоні,
Застигають під нігтями
Грудками
Так, що не видряпати,
Не відмити,
Не відчистити.
А вночі чуються звуки,
Їх виписують руки,
Що судомляться.
Та терпкий біль,
Спраглий ніжністю,
Знає, відверто каже,
Що
все-усе
вмиротворить
згадка про
Тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753760
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2017
автор: Олена Ганько