«В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста»
#ЛінаКостенко
Кому із вас і в чому завинила?
Ніколи і нічого не просила.
Весь час чомусь всі копирсають душу,
І я терпіти це насилля мушу...
Що власне маю з вами я ділити?
Це ж кожен вибирає сам, як жити,
У кожного своя в житті стежина,
До тіла ближча власна одежина…
Я відмовляюсь далі це терпіти,
На доступ до душі стоять ліміти,
Життєві буревії оминаю,
На лицемірство очі закриваю…
Я знаю, не свята й небездоганна,
Поезія - проста і безталанна.
На геніальну роль не претендую!
Невже вам популярності бракує?
Ольга Шнуренко
P.S. "Кожна прикрість відкриває очі, але закриває серце й душу…"
«Я вирішила більше не існувати в некомфортній атмосфері цинізму, лицемірства, ненависті, скандалів, брехні і дешевої, нещирої похвали.
Я більше не хочу витрачати час на те, що не задовольняє мене, або що зачіпає, завдаючи мені болю.
У мене більше немає бажання задовольняти тих, кому не подобаюся я, любити тих, хто не любить мене, і посміхатися тим, хто не стане посміхатися мені у відповідь.
Я більше не потерплю тих, хто не заслуговує мого терпіння».
(Меріл Стріп, американська актриса театру, кіно, телебачення, кінопродюсер. На думку кінознавців і критиків, вона вважається однією з найвидатніших актрис сучасності).
P.S. текст оригіналу частково змінений під час перекладу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753735
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.10.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО