борони мене, господи, від чоловіка
з добрими намірами, та з пишним серцем,
бо серце – облудне понад усе й непутяще навіки.
санвалат горонаїмський, і товія аммонитянин,
і ґешем аравійський
були людьми без сумніву й без догани,
палкими та завзятими ватажками в їхніх народах.
борони мене від ворога, коли він має що здобувати,
і від друга, коли він має що втрачати.
не забуваю слів пророка неємії:
"їхні руки робили працю, а їхні мечі при боці у них"
ті, що сидять по хатах, забули про свій обов'язок.
вони подібні до гадюк, що ліниво лежать на осонні
на ґанку трухлявому;
а инші – бігають, мов пси, що, сповнені завзяття,
винюхують та гавкають: "ця оселя – кубло гадюче.
ми знищимо її, і зробимо з цїєї гидоти
ганьбу в християнах".
– ні ті, ні ці не праведні.
ці пишуть гнівних книжок без ліку,
бо занадто марнотні
й скажені, щоб їм мовчати. –
шукають кожен, як возвеличитися, й втекти
від власної марної марноти.
коли смирення й чистоти немає в серці,
їх двох немає вдома; так, їх немає вдома, –
нема їх і в місті ніде,
бо той, хто цілий день невтомно працював,
надвечір втомиться, й додому тихо прийде,
і прийме в своє серце дар мовчання:
ще подрімає по вечері, й спати ляже.
так, нас оточують гадюки та собаки,
тому-то половина з нас працює та будує,
а половина – осторонь стоїть
зі зброєю напоготові
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2017
автор: Crystal view