Моя любове, віра незгасима,
У дні пекельної війни, гори.
В житті безпутнім будь усе вагома,
Душею чуй та серцем говори.
Щоби у осінь твердою ходою
Ступати сміло в долі перехрест.
За горизонтом Схід дрижить землею
Та підіймає хвилею протест.
Сваволі слід кривавий, ворожнечі,
Зриває стогін з глибини єства.
Хустками чорними вкриває плечі,
До сліз війна байдужа і черства.
Скриплю зубами, стиснутими в гніві,
Допоки маємо терпіти зло.
Кується воля в куль гарячих співі,
Щоб мирним стало небо, як було.
29.09.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2017
автор: Валентина Ланевич