не дряпай так вперто моє лице
рубці не вміють мовчати
осінь сукрОвицею
тече
єва втікає з хати
в пазуху голосу наберу
молитись у церкву із чимось
ітимуть
не мертві й уже не живі
зірвані квіти полину
зигзиця хвилину враз накує
синові
батьку
дитині
і спатоньки тихо усіх вкладуть
у яр
темно-синій
бабуня казок їм розповість
рядниною вкриє
онуків
ой сиро сирітці в чорній землі
судомить їй ноги й руки
полошиться кінь банькатих примар
мотлошиться біль по склепу
тихцем щось мугикає
бабин яр
мамо,
а
де ти?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2017
автор: Нова Планета