Трохи диму із вуст твоїх виринає,
Я немов німію коли за цим спостерігаю…
Втрачаю розум коли ти заглядаєш в очі,
І коли ім’я моє тихесенько шепочеш.
Губи тремтять, в голові - буря спраглих думок...
Ти, певне, магніт – для божевільних жінок...
Тобі дарую все – бери без докору сумління!
Ти моє життя. Моя любов. Моє спасіння.
Пусти трохи диму на мої оголені плечі,
Відкрий вікно і освіжай цей стомлений вечір.
Поцілуй гіркими, обпаленими вустами
Три сантиметри між подихом… дотиком… нами.
К.
28.09.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2017
автор: Веруш Далі