Горів, надихаючи світлом перо,
Тремтів, від бажання нам руки зігріти…
А вітер шалений пустив помело –
І світло погасло, і шквалом розбиті
Уламки рядків, що пашіли вогнем,
Яскраві від рим, наче соняхи з літа,
У темряві тліють. Лише де-не-де
Займаються іскрами вуглики літер.
І жаром проймають вцілілі слова –
Буденні, прості, не парадні, не пишні.
І радість сьогоднішня в них ожива,
Виблискують чисто в них болі колишні.
І враз прозріває майбутнього суть.
І спалахом думка пронизує тишу –
То ж руки сірник ліхтарю піднесуть,
Хай знову горітиме сонячним віршем
Уява і мрія – натхнення моє…
[color="#ff0000"]У світі для всіх нас ліхтарики є!
[/color]
[i]Перша публікація у газеті [b]«Молода Галичина», [/b]1983 рік, День студента.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752632
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.09.2017
автор: Сіроманка