На нову стежку, чи найтонший лід,
Ступаю обережно, хоч і лячно.
А з неба долу зорі необачні
До ніг скотились не мені - землі,
У Шамбалу ховаючись за мить.
Закрутять у спіраль шляхи незвичні,
Випалюючи кола концентричні.
Мішень зітхає, а стріла бринить.
Бо думка-звабниця, - свідомості дочка,
До нутрощів її , як заманеться,
Шалено і без спросу, добереться
І навіть Яма* зірветься з гачка.
*Цар пекла в індуїзмі
13.09.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752546
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 27.09.2017
автор: Ліна Ланська