Я люблю, коли ти витікаєш медами у Всесвіт,
Мироточиш росою, іскристістю фарб вогняних,
Як твій погляд ясніє з простих і чаруючих бесід,
Умліваю від губ і торкаюсь пелюсткою їх.
Як люблю я тебе і усе, що в тобі лиш присутнє,
Навіть спеклі думки і тривогу за немічний світ,
І радію, що справжнє осердця - надійне, могутнє,
А в свічадах очей укарбований мудрості слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2017
автор: Оксана Дністран