І бачить Бог, що серце твоє чисте,
Як кришталево чистая вода,
І дно хвилюється під нею шовкови́сте,
І ду́ми со́лодко, мов квіти, опада́.
В тіні алей забудь свої тривоги,
Присядь, вдихни солодкий аромат,
Чекають небезпечні нас доро́ги,
Ще попере́ду стільки буде втрат!
Спочинь, моя свята, моя хороша,
Моя єдина, дивна, золота,
Сильніш, ніж я люблю, люби́ть не можна,
Поза́ду загубилась чорнота́.
І ми такі щасливі є з тобою,
Ми квіти, що не тонуть на воді,
Напевно, обмине нас смерть косо́ю,
Ми ли́шимося вічно молоді!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2017
автор: Мартин