Метелик програв. І не знає,
Для чого в ігри кохання полону
У долі грати просив.
У гратополон потрапляє...
Метелику, нащо ти свічки вогонь
Крильцем своїм загасив?
З часів Вавілона і Фів
Здається кохання в архів,
Коли воно перегора...
Кохання- це грати? Чи- гра?
...бо десь, у заплідненій ночі
Від думки тієї, що станеш моя,
Лиш руку в ніч простягни,
Зі мною кохатися хочеш...
І грати... Програй у уяві як яв
Зустрічі сон чарівний!..
-Грайливий метелик нічний,
На позов лети вогняний!
Я свічку тобі запалю.
Незгасну. Я грати люблю.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092100982
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2017
автор: Серго Сокольник