Лети, здіймайсь високо в небо,
і опускайсь на срібних крилах,
усім кажи, що так і треба,
що ти є справжній птах.
Багато хто тобі не вірить,
та як повірити тоді,
коли весь світ спить,
він заснув у журбі.
Ти знаєш як чудово,
коли усе прекрасне,
коли усе здається знову й знову,
що жить-це дуже класно.
Всі інші тануть у журбі,
забули всі розлуки,
всі інші стали вже не ті,
пройшовши ці всі муки.
Ти не сумуй, прошу тебе, повір,
ми злетимо ще разом,
допоки дощ ще не полив,
і не посипав градом.
Допоки крила нам оті
війна не обірвала,
допоки ми не янголи,
й зима ще не настала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2017
автор: Enou