Як соловейко із Амвона шпарить,
І не плює ж дивись через плече.
О боже милий, як воно кумарить,
Як ця брехня… печінку не спече.
Тетеруки токують на узвищі,
Є розуміння в стані журналюг.
Одна ж бо зграя там на Токовищі,
У стані дзяблон.сих волоцюг.
Під дозою Шалави у Борделі,
Цинічність перетнула їх межу.
Зухвало і жорстоко чорнопері,
Бахваляться на хвилі куражу.
При вл.ді душогуби і кастрати,
І з Каг.натом злагода німа.
Немає в нас ні захисту ні вл.ди,
Бо нас там, земляки мої, нема.
Розперезалися, як дома бабуїни,
Розгулює, як в джунглях кримінал.
Вбивають прямо в центрі України,
Блаженствуть… Гієни… і Шакал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2017
автор: Миколай Волиняк