Казалі, шо нись ня посватавуть,
Казалі, шо прийдуть. Шо чекавуть.
Шейя, гойя, чужа свальба,
Ниська довго загуляла.
Де моя, ци знавуть?
Казалі мі, шо будуть любиті,
Ціловаті руки, ноги.Питі
Шейя, гойя, з личка вроду.
Хтось взяв собі таку моду
Тя отговориті.
По селові чужа свальба ниська.
Стоялам сі збоку. Йду ізблиська
Шейя, гойя позераті
Як ся будуть ціловаті.
Не буду плакаті...
Пушлам свальбу чужу позераті.
Муй Іванко то ся женить... Маті
Шейя, гойя не плакаті?
Де від горя мі втікати!
Цім малам то знаті?
Я тя Йванку ниська отпустила.
Я ті Йванку не люба й не мила.
Шейя, гойя як дитина,
Шом під серцем ї носила.
Дай мі Боже крила.
Полечу у небо я синеньке.
Хоч дорога там і не близенька.
Шейя, гойя не питайте,
В ня камінньом не кидайте.
І не проклинайте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749826
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.09.2017
автор: Відочка Вансель