Білим метеликом лечу в обійми,
В твої обійми, любий, прихисти.
Душа тріпоче в тілі, рветься в прийми,
Хоч осінь вже стоїть за ворітьми.
Палає стиглою горобиною,
Рахує пелюстки у хризантем.
Чаклує та милується красою,
Ми ж злившись у одне, себе знайдем.
І в ніжності здолаємо незгоди,
Тримаючись за руки в дощ пірнем.
Там, де любов, немає непогоди,
Там райський сад осінній, там Едем.
06.09.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: Валентина Ланевич