Вдивляюся у долі дзеркальце

Золото-руса,  осінь,  ти  несеш  щедрі  дарунки,
Дощів  по  вінця,  повні  кошики  садовини.
Вплітаєш  у  зруділі  трави  бабині  ладунки,
Невабом  кинула  мені  у  коси  сивини.

Вдивляюся  у  долі  дзеркальце  скупе,  розмите,
Строкатими  стібками  помережані  роки.
Навстіж  серце  моє,  в  однім  куті,  для  всіх  відкрите,
Навпроти  -  душа  заклякла:  "В  любові  пригорни!"

І  припадає  щиро  до  Господнього  розп’яття,
В  молитві  просить  прощення,  покуту  за  гріхи.
У  прощенні  благає  миру  за  хмільне  причастя,
Щоб  у  терпимості  кохання  в  осінь  понести.

06.09.17

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: Валентина Ланевич