Голос тиші
Якщо біль приносить слово,
серце краючи ножем,
то втечу я від розмови
тихо думкою в едем.
Там ніхто не потурбує,
не образить просто так,
на душі не закарбує
молотком неволі знак.
Розчинюся у повітрі,
відпускаючи думки,
щоб знайти свої палітри
що згубились за роки.
Болем сум мене полише
і від щастя аж цвіту,
коли чую голос тиші,
пісню спокою святу.
Кольорами дум прекрасних
уявлю безмежним світ,
коли вранці сонцем ясним
відпливе у небо пліт.
Почуттями чарівними
зігріваюсь в безнадію,
як шляхами мадрівними,
знову сяю і радію.
Хай кохання не судилось,
але щастя вже знайшлось,
адже серденько розбилось
і у спокої зрослось.
Далі жити маю силу,
коли чую голос тиші,
що співає пісню милу
про моменти найтепліші.
Віктор Цвіт 04.09.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2017
автор: Віктор Цвіт