́[color="#ff0000"][i](Собі з нагоди [b]Дня народження[/b]
в цей осінній дощовий похмурий
день...)
[/i][/color]
[color="#ff0000"][b][i]Кажуть щастя людське́
невловимо витає над світом,
Манить в вирій життєвий
прозорим безхмарним крилом.
Доторкнутися спробуй
і до серця свого притулити
Долю щедру й багату,
по-вінця налиту добром.
Щоби бачити поруч
улюблені стомлені очі,
Щоб дитяче обличчя
ясніло домашнім теплом…
Може, щастя тоді
мимоволі зігріти захоче
Ніжним дотиком рук,
що, як вітер, майнуть над чолом![/i][/b]
[/color]
[color="#ff0000"]
На фото: Сім'я - Устя, чоловік Роман і я))).
Вірш із першої моєї публікації [b]«Любов як тайна, вічна і глибока…»[/b]у газеті «Молода Галичина». – Львів, [b]1983[/b].[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749086
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.09.2017
автор: Сіроманка