Дитячі крики серед тиші байдужості...
І стук у двері,що постійно зачинені...
Ми знову спалюєм мости неминучості,
і ті образи,що кимось спричинені...
І чиїсь руки до неба простягнені...
І сіль на рани колись недосолені...
Не той щасливий,хто в золото вдягнений,
а в кого серце любов"ю наповнене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748976
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.09.2017
автор: Infenochka