О, як важко в цім світі прожити,
Щоб людиною слід залишити.
Пережити потрібно жорстокі жнива,
Щоби пам'ять лишилась жива.
Як водиці живої напитись..?
Коли треба під ноги дивитись.
Коли пашеш щоденно, як кінь,
Під копитом не видно камінь.
Споришами не сіють доріжку,
Де підставлять найближчі підніжку.
Коли рідко в нас штиль, а штормить,
Не розслабишся навіть на мить.
Щоби в мареві вік не тужити,
Варто все це майбуть пережити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2017
автор: Миколай Волиняк