Моє пекельне сонце догоріло
І попіл сипле на чиєсь чоло нещасне
Сіріє те, що досі було білим
Заплутують вузли колись рівненькі пасма
Мої дощі не виллються сльозами
Немає солі там, де не судилось бути
Нема брехні у правді поміж нами
Такій багатогранній, різнобічній брутто
Мій холод теплий, бо таки примарний
В пориві вітру - тиша, між водою - суша
Я винна, може, але все ж безкарна
Бо те, що вічне, залишилось непорушним...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2017
автор: Ulcus