Криворiжжя

Зерно  -  колоссям  в  хліб  росте,
Так:  місто  -  це  людська  дитина,
Бо  -  там  народжується,  де  -
Колись  оселиться  людина.

Отак,  у  сивій  давнині,
Із  -  хуторця  на  роздоріжжі,
З"явилось,  вийшло  в  наші  дні,-
І  любе-рідне  Криворіжжя.

Він  був:  оселя  козака,
Містечком  крихітним  поштовим,-
Став,  під  рукою  гірника,-
Великим  містом  промисловим.

За  те,  що  він  здійснити  встиг,
За  все,  що  -  далі  в  ньому  буде,
За  той,  що  маєм,  Кривий  Ріг,-
Відповідальні  -  його  люди.

А  їм,  бач,  є  про  що  згадать,
Бо:  працьовиті,  та  -  звитяжні,
Бо  -  вміють  добре  працювать,
В  лихі  часи  -  завжди  відважні.

Пішли  в  історію  роки,
Тисячоліття  йде  -  віками,
Та  -  наші  славні  земляки,-
У  назвах  вулиць,-  поруч  з  нами.

І:  в  цьому  мудрість  вся,  проте,
Та  -  шана  вдячності  присутні,-
З  коріннь  минулого  росте,-
Теперішнє  і  -  все  майбутнє.

Могутнім  містом  -  в  світ  йдемо,
Даремно  часу  -  не  марнуєм,
Бо:  тим,  як  зараз  живемо,-
Кривбас  прийдешній  розбудуєм.

Його  життя,  немов  ріка,-
Тече  літописом  неспинним,-
Допоки  -  діє  в  нім  рука,
І  -  розум  творчої  людини!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748806
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2017
автор: Алла Демчишина