Холодні пальці поклади в мої гарячі руки -
Відчуй мій пульс і квапити не смій!
Отак, натішимось до нової розлуки.
А ти… останні зорі в стиглу землю сій.
Це плетиво… і колючки… і ягоди ожини…
Ти - посестра, чи зрадниця-коханка?
Цілуючи, обом забарвиш губи в синє,
Кляну тебе та жду, хвилюючись, до ранку.
Мінливим вітром попіл згорнеш в руни,
Невимушено висмієш омани цього літа,
Жбурнеш віршем, душі підтягнеш струни,
І стихнеш у кутку, моїм теплом зігріта.
А потім скинеш одяг ти, омиєшся дощами,
Дивачка-осінь… раптом станеш сивокоса.
Та збережеш все те, що відбулось між нами,
І знов прийдеш за тим, що не збулося.
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748757
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2017
автор: Zinthenko Olena