Посаджу калину
В себе під вікном,
Хай же запах лине,
Змішаний з вином.
Виросла калина –
Зчарувала світ,
З нею й я, дівчина,
Ніби маків цвіт.
Калинові губи
Маками цвітуть,
Калинове щастя
Теж зустріла тут.
І хоч гіркувате –
Кращого нема,
Щастя не сховати –
Не зляка й зима.
Калинова гілка,
Кажуть, чарівна.
З неї ж бо сопілка
Незвичайно гра.
А вже як заграє
Для коханих двох,
Сина посилає
З неба їм Сварог.
Хай росте калина,
Гілля не всиха,
Колискова лине –
Сина колиха
Мати молодая
Зачарує світ.
Радо поглядає
Калиновий цвіт.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748478
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2017
автор: Ганна Верес