[i]([b]Троянди[/b] бавляться в [b]"Женчика"[/b]).
[/i]
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](співаючи, імітує):[/i]
[i]– "Женчичок-бренчичок вилітає,
високо ніженьку підіймає...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!
Ой до схід сонечка женчик схопивсь,
росою чистою женчик умивсь...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!
Зелене житечко в полі він жав,
зранку до вечора не спочивав...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!"[/i]
[i](Над [b]Гаремним Садом[/b] панує настрій[b] "обжинок"[/b]. Одна забава замінює іншу...)[/i]
[i]"Попід хазяйські лози
скакали дикі кози:
то в гору, то в долину,
то в рожу, то в калину...
А за ними козенята
поламали ноженята..."
[/i]
[i](Дівчата скачуть змійкою, імітуючи "диких кіз". Окрема пара пропускає їх крізь "ворота" своїх рук. На останніх словах руки опускаються і в "сильце" потрапляє чергова "кізонька".
...[b]Обжинковою "Кізонькою" [/b]в умовному "сильці" трояндових стебел-рук опиняється [b]Троянда з Фонтану Сліз,[/b] її [b]Льолю[/b] окрасила осінь двома фарбами – [b]жовтою і багряною![/b])
[/i]
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– Прийміть мене у гурт... Я – не тутешня.
[b]Квіткове багатоголосся:
[/b]
– Ти, наче, осінь... краса...
– ...Ох, сердешня!..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– Мене сюди, мов тать, вітрець приніс...
Низький уклін вам від Фонтану Сліз*121.
[i](Кланяється навзаєм)[/i]
[b]Квіткове багатоголосся[/b]
[i](довкола Троянди у Красій Льолі):
[/i]
– А де ж твій грунт?..
– і де... земний твій рай?..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– ...Аж ген в Криму стоїть Бахчисарай...
Ген там і Сад, і Замок, і Альтанка...
[b]Голос Гаремної Троянди:[/b]
– А хто твій рід?..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– Я – галицька шляхтанка...
Ми в льолях поруч бігали малі
стежками Королівської Землі,
і сяла нам з небес Ясна Лелія...
[i](на правах [b]обжинкової "Кізоньки"[/b])[/i]
...Дай, Біг, овес!..
[i](Осипає [b]Гаремних Троянд[/b] зерном [b]з обжинків)[/b]
[/i]
...Потоцька я... Марія...
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](під зливою з обжинкового зерна):[/i]
– ...Дай, Біг, овес! – на стежки наших втеч...
[b]Голос Гаремної Троянди:[/b]
– А як ти звалась тут?..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– ...Діляр'-Бікеч...
Мене привів до царственних алей
татарський хан... мій пан – Керім-Гірей*122 –
і я при нім розвилась і розцвила...
Аллах Акбар!.. бо я його любила!
[b]Голос Гаремної Троянди:
[/b]
– Блаженна... обійшла тебе наруга!..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– Блаженна?.. Ні... Мене убила друга...*123
А що в кохання серце не слабе –
Керім-Гірей звелів звести дюрбе*124
у тишині квітучій свого раю –
... і стала я Сльозою Хан-Сараю...*125
Моя вода проймає, наче біль...
Прийди... Відпий... Я – келих Сенсебіль*126.
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
– Прийди... Відпий... і стань як перволіс –
корінням із Душі Фонтану Сліз...
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:
[/b]
– ...Відпий свій біль – і спрагу упразни –
я Сенсебіль... з Червіні й Жовтизни.
ПРИМІТКИ
[i]121 Фонтан Сліз збудовано в Бахчисараї (1764), поруч мавзолею улюбленої жінки кримського хана Діляри-Бікеч, якою була шляхтанка з магнатської родини Потоцьких. Ми прихильні до версії, що йдеться про родину Потоцьких, яка оселилась в Галичині, а не про маєтних володарів Умані. Саме з Галичини могли викрасти татари-людолови Марію – майбутню "Діляри-Бікеч", бо в сер. XVIII ст. (історично зафіксовано) відбулося і кілька їх нападів на Королівську Землю (себто на землю Західної України).
122 Керім-Гірей – володар Бахчисараю на час описуваних подій. Столиця Кримського Ханства Гіреїв – Бахчисарай – прославилася за Керім-Гірея, завдяки трагічній історії його кохання до Марії Потоцької.
123 Марія Потоцька – Діляри-Бікеч – загинула від руки суперниці. 1764 р.
124 Дюрбе – з татарського, мавзолей. "Дюрбе" Діляри-Бікеч збудовано на кладовищі в південній частині ханського гарему "Хан-Сараю" – у вигляді восьмигранника з куполом, покритим листами свинцю. Купол увінчав кований золотом напівмісяць на шарах.
125 Так Керім-Гірей увіковічнив своє кохання до Діляри-Бікеч, оплакуючи її сльозами Фонтану Сліз.
126 Нижній надпис "Фонтану Сліз" (витяг з Корану): "Там праведні будуть пити воду з джерела, що називається Сенсебіль, Фонтан Сліз". "Сенсебіль" – одне з райських джерел, з котрого п'ють воду душі праведних мусульман, що впали за віру Аллаха.
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд" [/b](драма). - Львів:Сполом,2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748222
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 29.08.2017
автор: Сіроманка