Є люди як осінь - часто похмурі,
Сонце ледь гріє, йдуть сірі дощі
Серця їхні плачуть, і очі сумні
Ти зрозумій - їх мало любили.
Є люди як зими - холодні слова
Пронизує тіло нестерпний мороз
Для них грає пісню сумну віртуоз
Ти зрозумій - їх мало любили.
Є люди як літо - веселі, радіють
Теплом наповняє всюди природу
Сміються такі, щоб забути негоду
Ти зрозумій - вони теж пережили...
Є ті, що неначе весна - вміють радіти
Зранені їхні серця можуть лід розтопити
І прохолода, дощі, та вишні розквітають
Ти зрозумій - вони люблять, кохають.
Осінь прекрасна - в неї душа золота
Зима неповторна - самотня, а сильна
І ті, що сміються - природа їх спільна
Б'ються серця від любові - ти зрозумій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2017
автор: Оксана Бугрим