Ми тут. Ми є. Не надто хворі
майбутнім лихом безутіх.
Ми не самі, а у фаворі
безпрецедентних крайніх стріх.
Дурні, далекі, одіозні.
Багато грацій у безликих.
Ймемо́ без віри віртуозні
намудрування всіх великих.
Не видно світ через кіот
усім прихильникам Піррона.
Так з висоти якихось сот
сумнівний лад - драння, корона.
Загнувся місяць, звечорів.
замалювати б світлом карби-
в палітрі чорних кольорів
пригожої ні грама фарби.
Сховав би хтось, хоча б один
безжальність в скриню, у коморі,
набув доктрину середин.
Нікчемність, ми занадто хворі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747767
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.08.2017
автор: Віталія Грицак