Зродись, Україно, з насіння і цвіту,
Нехай колосяться народу поля.
Іди, не звертай зі шляхів «Заповіту»
І гордою буде за тебе Земля.
І небо, і поле зіллялись в єдине
Й величний твій стяг майорить у віках.
Ти – мов вишиванка, краса Україно,
Ти – слава довічна у дітях й батьках.
Зродись, Україно, з води і роси,
Хай жертва синів на даремне не стане.
Ти – символ свободи й багатство краси.
Хай пращурів квітка повік не зів’яне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747675
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2017
автор: Шостацька Людмила