Любові сонце зійде на світанку
зігріє ніжним променем своїм.
Ми стоїмо з тобою вдвох на ґанку
і слухаємо співи солов'їв.
Ми стоїмо і слухаємо вітер,
як з ним шепоче вранішня трава,
а у дворі цвітуть любистку квіти,
у небі неосяжна синєва.
І раптом тиша почала гриміти,
змочило плечі краплями дощу.
Ми стоїмо, немов наївні діти
лиш ніжність відчуваю я твою.
Після дощу я захворів звичайно,
що холод застудив, усе дарма
важливо,що окрилений коханням
любові справжній - злива не страшна!
23.08.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2017
автор: Ігор Козак