Пустотлива, заніжена осінь
Від літневих видінь зорепаду,
Віддалася вітрам, не назовсім,
Відшукала в спокусі розраду.
Притулялась до сонячних ласок,
А вони — що не день, то скупіші,
Начіпляла оранжевих масок,
Та не стала від цього мудріша.
Хоч красива, але ненадійна —
З вітровієм кричить стоголоссям…
Її влада — коротка, рушійна...
Золотим заштормила волоссям. 8/10/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2017
автор: Lana P.