Я каюсь в то́му, що так легко відпускав
Кохання, що було ще можна зберегти!
І, навпаки, міцніш за все тримав
Те, що не треба було зовсім стерегти!
Та бог благословля всі наші помилкИ!
Він дарував нам радість і страждання,
І це з його найлегшої руки
Оплакуємо ми найкращі сподівання!
То що ж тепер?
Чужого щастя я ні крихітки не вкрав,
І помилок своїх я не зрікаюсь!
Тому за те, що часто так кохав,
Я не караюсь,і не мучусь, і не каюсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2017
автор: Сергій Прокопенко