Я намагаюсь висмикнути сенс.
Я намагаюсь зрозуміти суть.
Я хочу оминути декоданс.
Я хочу ще побути хоч би чуть.
Я хочу не зникати з твоїх снів,
З твого життя не хочу піти геть
На пальцях веду облік справжніх днів,
Коли нас щастячко торкалось ледь.
Коли безмежно втомлена свідомість
Наповнювалась силою любові.
І очі -надлюдська душі вагомість
Казали все найкраще мимоволі.
Мені здавалось - буде так завжди.
Та все пішло кудись, десь позаочі...
І я шепочу: "Сонечко зажди!
Без тебе я не можу, я не хочу!"
Залиш мені хоч трошки почуття.
Хоч спалах, хоч краплинку, світлу пляму.
Не відправляй мій образ в забуття
Не рий моїй надії гірку яму...
PS: в якості ілюстрації - моя картина. Холст, олія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2017
автор: Щукіна (Гордієнко) Ірина