Я лежу в темній кімнаті.
За вікном тарабанить дощ,
Якби мені краплі ті
Спіймати серед площ.
Хоча… Для чого мені та вода.
Тут і так сирість переважає.
Мені б знати, що ти саме та,
Яка дійсно мене кохає.
Знову болить голова
Від нестачі тепла і любові.
Переплелися б краще наші тіла
В старому, Богом забутому Львові.
В місті, де так багато туристів
І зовсім трішки моїх віршів.
В куточку вулиці Вірменської
Я досі тебе не зустрів.
Починалося все з кімнати,
А тут вулиця.
Яка різниця? Не відшукати
Все те, що не збулося.
Засинаю сам,
Хоча в мріях літаю.
Потрібно нам
Написати «Кохаю».
26.07.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/Y63rl7n9Eko[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2017
автор: Kukhta Bohdan