О, жінка, мов дитя, що звикло грати
і поглядом очей, і ласкою цілунку,
я б мав тебе всім серцем зневажати,
а я люблю таку без жодних розрахунків!
Люблю і жду, прощаю і кохаю,
живу одною лиш тобою в муках страсті,
терзаюся і душу геть втрачаю,
з-за примх твоїх терплю всі біди і напасті.
Ти зло підступне, істини ніжніше,
знемоги дикий мед в захватності шаленій.
Ти море дивних снів, мелодій, тиші…
Ти друг і ворог, люті дух і добрий геній!
17.08.2017
[i]* Переспів твору Костянтина Бальмонта „О, женщина, дитя, привыкшее играть“.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2017
автор: Олександр Мачула