* * *
Це святиня моя - синьоока Волинь,
Тут поля пахнуть хлібом і медом.
Тут ліси в синяві, тут горить неба синь,
Це моєї землі вічне кредо.
Навіть взимку почуєте тут солов’я,
Бо вони в ній розносять колядки.
Озеркова моя, моя диво-земля,
Збережи все святе для нащадків.
* * *
Це не тільки зима. Це не тільки сніги.
Це не тільки густа хуртовина.
Це очищення наше, що всім до снаги,
Це народження Божого сина.
Тут де дим з коминів, де волинська земля,
Де стоять заметілі у стрісі…
Прославляють в колядках святе немовля,
На Волинській землі – на Поліссі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746645
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.08.2017
автор: Віталій Назарук