Десь там у небі зоряні дощі,
Ллють сріблом ясним на земні простори.
Туман крадеться тихо у ночі,
Чомусь сумні стоять високі гори.
Озвався десь веселий цвіркунець,
Прозора річка у танок пустилась.
Прокинувся від шуму горобець,
В самотності калина зажурилась.
Схилився сонях низько до землі,
Ховає личко від пташок цікавих.
Принишкли не співають солов'ї,
У ніч ввірвався вітер кучерявий.
І на побачення в своїм човні,
Мов наречений Місяць випливає.
Цілунки посилає він Зорі
Й шепоче ніжно, що її кохає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746408
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)