Шуми, тополе, вітру будь покірна,-
не випалити пройдені мости...
І хоч би як, та знати: долі вірна!
І, хоч би що,- не зв"яжуть і чорти!
Твій шлях - то простір. Бачиш понад хмари...
Але від того, часом, прикро так!
Душею завжди поруч із птахами,
а стан прикутий... Серце - реп"яхам!
Та ти шуми! Радій, що захід скоро,-
не випалити кров, хоч і кипить...
Чи спеки чад, чи зим зсивілий морок,-
а ти все вверх, де вітер небом снить!
15.08.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746277
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2017
автор: Іванюк Ірина