Йшла я з міста через ліс
В кошику гладущик.
А Микола, лисий біс
Запросив під кущик…
*
З лісу він дрівця возив
Хмиз, пеньки сельчанам,
Ось, коня притормозив
Та на мене глянув.
*
Вмить лягла мені під бік
Сорочина біла.
Він з годину жарив-пік
Я аж вщент упріла..
*
Не чекали ми біди,
Час же був блаженний!
Винуватий кінь гнідий
Ржав, як навіжений!
*
На оцей конячий грик
Позбігались люди.
Серед них якийсь мужик
Бив Миколу в груди.
*
Той мужик остобісів!
Бив мене по с**аці.
Я ж то зовсім без трусів
...Вони на гілляці!
*
То ж супруг мій –лісоруб!!!
(А ми - зовсім голі!!)
Завалив кремезний дуб
На окіст Миколі!
*
Якби знав мій чоловік
Що поміг добряче!
І Микола вглиб припік,
Дістав, де гаряче!!
*
Далі дивлюсь Миколай,
Виглядає блідо!!
Перебили, хоч волай,
Всеньке все лібідо!!
*
Коля стогне, бо болить
Я - від насолоди!
Реготали всі в цю мить
Побіля підводи!
*
А тепер гуде село
Хоч ховайся, нене!!!
Ще такого не було
Як в Миколи й в мене...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746251
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 15.08.2017
автор: Любов Іванова