Загасли вогники в будинках.
Закутався у тишу став.
Розклала нічка павутинки.
Дрімають коники між трав.
Вигойдують на небі зорі.
Ждуть брата-місяця – нема.
Де дівся? Вороном надворі
Здіймає чорні крила тьма.
Це серпень, виголивши днину,
Світило в сіті затягнув –
Піймав, немов рибак рибину,
Як вітер цвіт, із неба здув.
Так хитро із-під лоба глипа.
То він дощить, а то пече.
Та скільки б чар довкіл не сипав,
Вже осінь дихає в плече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746137
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.08.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)