Чернігове, мій сивоокий граде

Чернігове,  наш  батьку,  срібночолий,
Про  тебе  я  складаю  ці  пісні,
Тепер  ти  не  такий,  як  був  учора.
Хоч  вулиці  твої  і  затісні,
У  них  сліди  прапращурів-героїв,
Що  втрапили  в  легенди  і  казки,
Бо  шанували  гідність,  слово  й  зброю.
Ні,  не  прості  були  то  козаки.

Чернігове,  літа  твої  геть  сиві
І  пам’ять  теж  і  сива,  і  свята,
Біда  війни  не  раз  тебе  косила
І  біль  землі  у  очі  заглядав.
На  зло  усім  живеш  в  обіймах  долі
І  звершуєш  ту  історичну  роль,
Що  стежку  мітить  до  добра  і  волі,
Без  рабства  й  позолочених  корон.

Чернігове,  мій  сивоокий  граде  ,
Тобі  мої  і  дії,  і  слова,
Покликані  землі  служити  й  правді,
Про  те  як  ти  за  волю  уставав.
Освячені  дочірньою  любов’ю,
Звучатимуть  вони  ще  сотні  літ,
Намічений  твій  шлях  великим  Богом,
Пройшов  крізь  товщу  змучених  століть.

Чернігове,  милуюсь  я  тобою,
Веселим  блиском  жовтих  куполів,
За  тебе  встать  готова    я  до  бою,
Урятувать  щоб  золото  полів.
Розправ  же  у  Десні  свої  вітрила,
Встань  проти  зла  і  підлості,  й  пітьми,
Вони  сьогодні  шлях  тобі    закрили,
Берися  до  святої  боротьби.

Чернігове,  твоя  і  правда  сива,
Не  раз  на  неї  падала  зима,
Не  раз  твій  біль  гірка  сльоза    зросила,  
Та  ти  встаєш,  мов  фенікс,  з  усіма.
Мета  твоя  –  здобути  віру  й  волю,
Яку  прапращури  уміли  здобувать,
Повінчані  зі  славою  і  болем,
Вмирати  вміли,  вміли  й  воювать.
3.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746101
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.08.2017
автор: Ганна Верес