При ночі сузір'їв…

При  ночі  сузір'їв
стоять  одиноко
тролейбуси  шерхлі.
Думки  їхні  далекі.
Думки  їхні  глибокі.
От  наче  туманність,
ледь  видка  у  тому  депо.

За  полуднем  газів
шмигають  наміченим  шляхом.
Думки  їхні  похмурі.
Думки  їхні  стурбовані.
Не  можуть  й  поглянути
люду  у  вічі.
Не  можуть  спокійно
триматися  дроту.
Їхні  вуса  надсумні
з  навислих  терзань.

Вони  б  і  спочили,
дихнули  б  на  повну.
Легень  же  не  мають.
Та  й  нащо  вони!
Коли  їх  навколо
пекельне  повітря,
заткане  сполуками  із  вуглецем.

За  блиску  ліхтарного
міста  примарного
вони  розуміють:
вже  близько  кінець.
Усюди  ж  реклами.
Усюди  екрани,
неонові  лампи
і  вежі  сміття.

Тролейбуси  далі  кружляють
по  місту.
Серця  їхні  великі.
Серця  їхні  гучні.
Із  віком  ридають
все  більше  та  більше.
Ці  сльози  іржі
ллють  даремно  вони...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745842
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2017
автор: Ярослав Ячменьов