Тендітними паростками з попелу зростають зорі
Вони не такі довговічні, як небесні світила,
Швидше за все беззахисні і навіть трохи хворі,
Хоча у світлі їх також прихована є сила.
Кволими квітами стараються летіти в небо,
Щоб залишити свій знак, в його безкраїх просторах,
Це їх накреслений шлях, одна життєва потреба
Німий додати акорд, до безголосого хору.
Та не судилось дістатись їм примарної далі,
Нестача сил забирає останній подих життя.
Їх не приймуть у обійми ті яскраві коралі,
В польоті мрій та надій відправляться в забуття.
(с) Володимир Ухач
30.08.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745709
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.08.2017
автор: Володимир Ухач