Ти казала, що вони мають це відчувати,
Ці наші вірші, написані найщирішими почуттями.
Нанизуючи слова, шукаючи їх, мій дух шумить,
Кров стікає в уявну посудину,
Мов березовий сік навесні.
Кожен вірш закодовує собою
Ймення,
Іноді його боляче вимовляти,
Іноді судомить тіло,
Та неможливо мовчати,
Коли хочеться співати пташкою.
Зараз я заплющую очі
Й бачу простір снігу,
Він нагадує мені мою приватну пустелю,
Мов у фільмах турецького режисера,
Там я бачу блакить погляду,
Відтепер це моє приватне небо.
P. S. Простір снігу шедевральний у фільмах Нурі Більге Джейлана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2017
автор: Олена Ганько