Ти спиш іще, а я тебе цілую,
Боюся подихом лише своїм збудити,
Я так тихенько над тобою почаклую,
Щоби, прокинувшись, не зміг забути
Ту казку, що була цієї ночі,
Ту ніжність, що гойдала в хвилях нас
І якщо ти, коханий мій, захочеш,
Я повторю все знову в твоїх снах.
Я буду цілувати твої вії,
Губами рахувати ... по одній ...
Ти думаєш, усе це сон навіяв?
Я поруч! ...Я з тобою, милий мій!
Відкриєш очі - казка не пропала,
Ти в ній, поки вогонь в душі горить ...
І нехай часу доля нам дає так мало ...
Наша любов його перехитрить!..
Ти пальчики мої цілуєш ніжно,
Немов каблучку поцілунок дариш ти,
Моя надія ти, любов моя навічно!
Мій промінь сонця після темноти!
Я хочу, щоб ця казка не кінчалась,
Щоби назАвжди рАзом були ми ...
Ти пам'ятаєш, як вночі я посміхалась?
Знаєш чому?.. Бо мені снився ...ТИ!
© Переклад: Зоряна Кіндратишин
Посилання на оригінал: https://www.stihi.ru/2007/11/08/2499
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2017
автор: Зоряна Кіндратишин