Віддзвеніло в лузі тепле літо

Віддзвеніло  в  лузі  тепле  літо,
Відцвіло  ромашками  в  саду,
На  широких  крилах  долі  вітру
Я  назустріч  осені  іду.
Моросять  дощі  тепер  частіше,
Зморшки-павутинки  зацвіли…
Осінь  і  ляка  мене,  і  тішить,
Забувать  про  літо  не  велить.

Кличе  мене  мрія  ще  в  дорогу,
Журавлями  спогади  пливуть
Знов  туди,  до  отчого  порогу,
Мимоволі  кожен  з  них  ловлю.
Й  оживають,  мов  у  сні,  картини,
Де  дитинства  вишиті  літа,
Й  серед  літа  мальви  біля  тину,
Й  юності  груднева  Калита.

Віддзвеніло  літечко  у  полі,
Відцвіло  волошками  в  житах,
Коли  стріла  карооку  долю,
Пролітала  що,  неначе  птах.
Все  те  я  на  пам’ять  нанизаю,
Й  заспіває  серце,  защемить.
Сторінки  нові  життя  пізнаю,
Як  весна  в  повітрі  засурмить.
10.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745275
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.08.2017
автор: Ганна Верес