Сила Світанку

Ми  віримо  у  силу  світанку,  пригорнуть  нас  вічності  сни,
Ти  мені  говорив,  що  востаннє  повіримо  в  силу  весни,
Говорив  ти  мені,  що  забудеш  -  нічну  мовчазну  синяву,
А  я  лише  так  до  тебе  горнуся  цим  днем  немов  наяву.

Чому  ти  сумуєш  безтямно?  Невже  в  сумоті  ці  слова?
Одне  почуття  лиш  страждання,  коли  я  в  ночі  жду  одна
Те  місячне  холоду  сяйво,  що  гнеться  і  проситься  -  "стій"  -
Чекати  несила  -  я  знаю  -  той  місяць  так  знову  не  мій.

А  тиша  поглине  мовчання,  не  чути  вже  шурхоту  зливи,
Одне  на  душі  лиш  страждання  -  до  рання  -  шепочуться  ниви,
До  ночі  -  погрозить  знов  степом  й  відкриється  дике  вітання
Вітерцю  південного  тихо,  немов  не  спочатку  -  востаннє.

24.06.13

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2017
автор: VitaLina