В житті хорошого багато,
та і поганого, на жаль.
Бувають дні,неначе свято,
бува охоплює печаль.
У свята ходимо до церкви,
молимось Богу від душі,
ніби звільняємось від скверни,
віримо людям і собі.
Хороше все благословляєм,
з поганим боремось завжди,
приймаєм рішення й шукаєм,
як же уникнути біди.
Як допікають негаразди,
бува збиваємось з путі,
шукаєм виходу і правди,
щоб подолать стежки круті.
Часом отримуєм підтримку,
болі ж долаємо самі,
буває робимо зупинку,-
ми зрячі, сильні, не німі.
Бува неправильно щось робим,
своє щось маєм на умі,
та все ми з часом розумієм,-
в усьому винні ми самі...
А як подумаєм гарненько
і зрозумієм все як слід,
то на душі стає тепленько
і розтає у серці лід.
Умієм ми і пробачати,-
і людям, звісно, і собі,
і співчувать, і помагати
тим, кому гірше, хто в біді.
До всього любим придивлятись,
усе хороше помічать,
забуть невдачі й намагатись
на "пересуди" не зважать.
Хоч не бува життя як в казці,
ми не втрачаєм доброти.
Усі ми вільні і сучасні,
успіхів вмієм досягти.
На жаль не все від нас залежить,
ми ж так не хочемо війни,
робимо так як нам належить,
у мирі люди щоб жили.
Не вистача щоправда сили,
щоб зупинити цю війну,
ламали нам й ламають крила,
пани і влада на виду.
А ми все ж вірим, що погане
обов"язково відійде,
хороше врешті - решт настане,
в світле майбутнє поведе.
Ми ж розумієм зміст глибокий,
Тараса ще живі слова:
"Реве та стогне Дніпр широкий,
сердитий вітер завива!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2017
автор: геометрія