Липневий дощ, нежданий і стрімкий,
Грайливо-теплий, зверхній по-юнацьки,
Прийшов надвечір, стукітно: «Відкрий»,
Я, мов билинка, терпла від вібрацій,
І лоскотіло щебетно – який?..
Замружилась і вибігла – іскрить,
А краплі – круглоликі, нетерплячі,
Пришвидшує ходу, збиває ритм,
На радощах від зустрічі - аж плаче,
На дотик – найніжніший оксамит.
І я розм’якла, випустила квіт,
Умить забула про липку задуху,
Чи блискавка сяйнула, чи болід,
Урозтіч сипонули всі щодуху,
Метелики запурхнули в живіт.
Озонним щастям сповнювався світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2017
автор: Оксана Дністран