Оксамитова ніч розсипає по небу фіалки,
Міліардами свіч запалали рожеві зірки,
Заворожують сяйвом, неначе небесні весталки,
Мигдалевим теплом доторкнувшись тихенько руки.
Наполоханий день непомітно сховався у скриню,
Ніч зроняє на землю легкий дорогий оксамит,
Я пригадую знов ніжний погляд очей твоїх синіх,
Вічну роль свою граєш у світлі зіркових софіт.
Ти навіки для мене такий - і близький, і далекий,
А колись я ще вірила в долю і щастя без меж,
Я шукала тебе, наче вічну дорогу до мекки,
Тільки знаю, що ти вже ніколи сюди не прийдеш.
Ми з тобою тепер недосяжними стали зірками,
Нас засипала ніч світлим золотом вічних молитв.
Я не знаю чому, та ти досі ще снишся ночами,
Загортається серце у ніжних очей оксамит.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2017
автор: Юлія Л