Здрастуй, мамо! Нас двадцять троє.
Уявляєш, скільки маю братів?!
Все, як треба: на плечах погони,
є рушниця і якісь чобітки.
І для повної оборони
Не вистачає нам касок на всіх.
Здрастуй, мамо! Сьогодні нас двадцять.
А пройшов лише тиждень боїв.
Ми натрапили на обстріл із "градів".
Не врятували товаришів.
Мам, я плакав, ну які ще з нас вояки?
Хто в дев’ятнадцять стрітись зі смертю хотів?
Здрастуй, мамо! Нас вже дванадцять.
А як гарно сьогодні вночі.
Зорі низько й здавалося - казка.
Лише вітер про своє шелестить.
І горить серед поля лампадка -
В пам'ять нашим братам мерехтить.
Здрастуй, мамо! Нас тільки троє.
Я, рушниця і каска моя...
Я б хотів повернутись додому.
Та, певно, доля моя не така...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743474
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.07.2017
автор: Alla.Buzalo